З мамою і сестрою чоловіка ми живемо в одному селищі. Ще того року почали вимикати світло. І ми змінили бойлер на газову колонку, щоб мати постійно доступ до теплої води. У нас двоє дітей, і нам набридло залежати від вимкнень. Та відтоді у нашій сім’ї немає спокою. Бо свекруха і зовиця постійно у нас миються! До всього, вони ще й почали прати у нас свої речі! І якби ж то тільки одяг, а то ще й собачі підстилки.

– І як я після цього маю мити дітей? Або пхати в ту саму пралку дитячий одяг? 

– Та нічого їм не станеться, у нас собаки чисті!

Плата за комунальні послуги і так зросла. А ми платимо вдвічі більше, ніби за дві сім’ї. Іноді зовиця блокує ванну на цілих дві години, як збирається на побачення.

І ви думаєте це все? Окрім ванни, вона ще й “орендувала” нашу духовку для своїх кулінарних делікатесів.

– Ольго Андріївно, ви хоч би нас пригостили? А то духовкою скористалися, а все собі?

Несила було це терпіти. Тож на газову колонку для Ольги Андріївни ми відклали кошти і коли віддали їй потрібну суму, зітхнули з полегшенням. Але за ці кошти вона купила зовиці золоті сережки.

Тоді ми самі купили їм колонку і навіть встановили. Мали кілька місяців спокою. Та нещодавно у наш дім знову заявилась свекруха:

– Я отримала платіжки за газ. Це дуже дорого! Краще знову будем у вас митися.

І тоді я не витримала:

– Все від нині кожна година у ванні коштує сто гривень, – і перекрила їй дорогу.

– Щоб я у домі свого сина ще за щось платила? – огризалась свекруха. Потім різко відсунула мене від дверей і зайшла у ванну. Тоді я вчинила дуже радикально. Закрила її ззовні, і перекрила воду.

Свекруха довго лаялась і просила їй відчинити. Невдовзі чоловік прийшов з роботи і відчинив двері. Ольга Андріївна втекла з нашого будинку, мов ошпарена. Більше не заявляється. Я ні трохи не шкодую, що так вчинила. Шкода, що тільки не додумалась до цього раніше.